У день народження воїна-«афганця» вшанували його пам'ять

Щорічно український народ віддає глибоку шану усім без винятку солдатам і офіцерам, рядовим і генералам, робітникам та службовцям, яким судилося пройти вогняне горнило бойових дій «гарячих» точках планети з метою врегулювання воєнних конфліктів за межами України. 

 

Із всіх сучасних збройних конфліктів афганська війна -  так звана неоголошена, що тривала майже 10 років, була найкривавішою, її тінь торкнулась майже кожної української родини. Вона стала важким випробуванням і трагедією для сотень тисяч людей – тих, хто безпосередньо знаходився на Афганській землі, і тих, хто чекав повернення своїх синів, чоловіків, батьків та  друзів.

Визнано, що введення радянських військ в Афганістан було невиправданою помилкою, якої припустилося тодішнє політичне керівництво СРСР. Але, як відомо, військові не обговорюють накази, а виконують їх. На жаль, за рішення та дії партійно-радянського керівництва заплатили своїм життям солдати, офіцери та мирне населення.

Проте, безперечним є те, що воїни-«афганці» гідно виконали свій військовий інтернаціональний обов’язок, пройшовши страшні випробування, заплативши за це ціною свого здоров’я, а багато – віддавши життя.

Не обминула ця кривава війна й Ізяславщину. Для багатьох родин воно назавжди стало грізним знаменням біди, символом невгамовних душевних мук і невтішного горя.

06 вересня святкував би своє 60-річчя уродженець села Ліщани Анатолій Лех. Він міг би стати чудовим батьком, чоловіком та дідусем… Але чужа війна відібрала у нього таку можливість… Не повернувся він живим додому…

З кожним роком все далі історія відділяє нас від вогняних років афганської війни, проте не заростає стежка до могили воїна-афганця, як і його загиблих товаришів, спогади про них живуть у пам’яті людей.

У цей день школярі та вчителі Ліщанської ЗОШ І-ІІІ ст. прийшли на місцеве кладовище, щоб покласти квіти та схилити голови перед світлою пам’яттю полеглого Анатолія.

Також цього дня в місті Ізяслав до плити Анатолія Леха на меморіалі воїнів-афганів покладено квіти пам´яті представниками Ізяславської районної Спілки ветеранів Афганістану.

Вшановуючи пам'ять побратима, очільник спілки ветеранів Афганістану Василь Тележинський зазначив, що коротке життя Анатолія Леха є яскравим  прикладом  вірності військовому обов’язку та його високих моральних якостей. Члени організації і надалі по силі можливостей реалізовуватимуть основну ідею своєї діяльності – вшановувати живих та не забувати про загиблих.

Час непідвладний викреслити з нашої пам’яті тисячі відданих синів і дочок України, котрим судилося пройти вогняне горнило бойових дій в Республіці Афганістан та інших «гарячих» точках планети.

Довідково:

Анатолій Лех народився 6 вересня 1959 року в с.Ліщана Ізяславського району Хмельницької області в сім’ї колгоспників. Сім’я була дружньою, трудолюбивою. Толя, як старший із синів, був перший помічник для батьків. Також молодий хлопчина був справедливим, мав веселу вдачу. У нього було чимало друзів. У 1967 році пішов до школи, був дисциплінованим, активним та уважним учнем.

У 1975 році Анатолій закінчив 8 класів і вступив до Краснолиманського міського ПТУ №17, по закінченні якого йому було присвоєно кваліфікацію монтажника конструкцій, муляр IIІ-го розряду.

20 липня 1977 року був прийнятий на роботу каменярем ІІІ-го розряду по Авдієвському прорабському пункту.

У жовтні 1978 року призваний до лав Радянської Армії. Спочатку ніс службу в Німеччині, пізніше був переведений в Афганістан.

Анатолій з гідністю  виконував свій солдатський обов’язок. 4 травня 1980 року він загинув.

Посмертно Лех Анатолій був нагороджений медаллю “За відвагу” і медаллю “Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу”.

ФОТОМАТЕРІАЛИ